Віддалена робота стала одним із найбажаніших рішень для співробітників, які цінують свободу в організації робочого часу та відсутність необхідності їздити в офіс. Для компаній дистанційна робота означає зниження витрат на оренду офісу та більшу гнучкість в організації роботи.
Іншою гнучкою формою зайнятості є трудовий договір, що дозволяє працівникам виконувати короткострокові завдання або працювати неповний робочий день. Трудові договори дозволяють компаніям бути гнучкими у влаштуванні працівників і адаптувати роботу до потреб бізнесу.
Варто зазначити, що гнучкі форми зайнятості потребують ретельного аналізу як з боку працівників, так і з боку роботодавців. Працівники повинні враховувати ризики, пов’язані з відсутністю постійної роботи, такі як фінансова нестабільність, відсутність стабільної роботи або відсутність доступу до страхування та соціальних виплат.
Роботодавці, у свою чергу, повинні брати до уваги ризики, пов’язані з гнучкими формами зайнятості, такі як менший контроль над працівниками, менша відданість роботі або більша плинність кадрів. Тому так важливо, щоб гнучкі форми зайнятості використовувалися відповідно та згідно до законодавства.
В умовах стрімких змін на ринку праці гнучкі форми зайнятості стають все більш популярними і все частіше використовуються працівниками та роботодавцями. Однак, як і будь-яке рішення, вони мають свої переваги та недоліки, тому важливо вибрати правильну модель працевлаштування, яка найкраще відповідатиме потребам компанії та співробітників.